Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист від <...>2009 р., який надійшов від Міністерства праці та соціальної політики України щодо сплати земельного податку, і повідомляє наступне.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року N 2768-III ( 2768-14 ) (далі — Кодекс), а справляння плати за землю — Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року N 2535-XII( 2535-12 ) (далі — Закон N 2535).
Згідно статті 1 Закону N 2535( 2535-12 ), податок за землю — обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до статті 206 Кодексу ( 2768-14 ) та статті 2 Закону N 2535 ( 2535-12 ), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно статті 5 Закону N 2535( 2535-12 ) об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст. 121 Кодексу( 2768-14 ) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.
Статтями 125 та 126 Кодексу( 2768-14 ) встановлено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа (державного акта), що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону N 2535 ( 2535-12 ), не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Кодексом ( 2768-14 ) (ст. 121) з інвалідів I та II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"( 3551-12 ), громадян яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пільги, передбачені ст. 12 Закону N 2535 ( 2535-12 ) для власників земельних ділянок або землекористувачів — фізичних осіб, в тому числі для ветеранів війни — учасників бойових дій, не розповсюджуються на гаражно-будівельні кооперативи (далі ГБК) — юридичні особи, навіть якщо їх співвласники відносяться до пільгових категорій платників земельного податку. Зазначена стаття Закону також не визначає окремих пільг по платі за землю для юридичних осіб — ГБК кооперативів.
Враховуючи наведене, ГБК як юридична особа має сплачувати податок за земельні ділянки, зайняті гаражами, відповідно до пункту 5 статті 7 Закону N 2535( 2535-12 ) в розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1 і 2 цієї статті.
З повагою,
Заступник Голови С.І.Лекарь
